Росія готує великий наступ у Сумській області для створення "буферної зони". Чи вдасться це

Росія накопичує війська на Сумському напрямку, щоб створити "буферну зону" глибиною в 10 км, заявив президент України Володимир Зеленський. Він оцінює чисельність російського угруповання, яке готується до наступу, більш ніж у 50 тисяч осіб. Якими цього разу можуть бути плани Кремля і які перспективи їхньої реалізації?

Про підготовку до початку великого наступу російської армії на Сумському і, можливо, Харківському напрямках говорять і деякі військові експерти.

Російський президент Володимир Путін 22 травня на нараді з членами уряду заявив про рішення створити буферну зону безпеки вздовж кордону з Україною для захисту російських регіонів від загроз з боку ЗСУ.

Це вже не перша подібна заява Володимира Путіна. Вперше про плани створення зони безпеки вздовж українського кордону він розповідав ще в березні 2024 року. У травні того ж року почався російський наступ у Харківській області, а через три місяці був удар у відповідь — ЗСУ зайшли в Курську область.

Днями військова адміністрація Сумської області підтвердила, що російська армія взяла під контроль чотири населені пункти — села Новеньке, Басівка, Веселівка та Журавка.

"Противник продовжує спроби просування з метою створення так званої буферної зони, — заявив голова адміністрації Олег Григоров. — Бойові дії тривають на навколо села Водологи та поблизу Володимирівки, Біловодів, Костянтинівки та Кондратівки Хотінської громади, а також на околицях Локні Юнаківської громади".

За його словами, мешканці захоплених російськими військами сіл давно евакуювали, загрози для цивільного населення там немає.

Про захоплення частини прикордонної території Сумської області, зокрема села Журавка, ще на початку квітня повідомляло міноборони Росії, цю інформацію підтверджували і незалежні OSINT-дослідники. Днями російське оборонне відомство заявило про взяття ще двох сіл — Біловодів за 7,5 кілометрів і Володимирівки за два кілометри від кордону.

За даними українського OSINT-проєкту DeepState, село Біловоди частково перебуває в "сірій зоні", а Володимирівка залишається під контролем України. Водночас його карти підтверджують, що під російський контроль уже перейшли понад 60 квадратних кілометрів Сумської області.

Що дає буферна зона?

За ідеєю, вона звужує поле маневру супротивника, позбавляє його можливості здійснювати озброєні рейди на суміжну територію і завдавати по ній ударів з використанням тактичних вогневих засобів — насамперед, ствольної артилерії, стрілецького озброєння, дронів.

Буферні зони формували прикордонні війська СРСР під час афганської кампанії — вони діяли у всіх північних провінціях Афганістану на глибині до 100 км від кордону.

Проте у випадку з російсько-українським військовим конфліктом аналогій з Афганістаном мало. Справа не тільки в географічних особливостях і несумісності військових можливостей загонів афганських моджахедів і регулярної української армії — хоча це теж важливо.

В Афганістан радянські війська увійшли, зустрівши відносно слабкий, в основному осередковий опір, і лише пізніше зіткнулися зі вимотуючою і повною несподіванок партизанською війною. Жодної лінії фронту там не було.

А ось між Росією та Україною вона є — навіть там, де активні бойові дії зараз не йдуть. Можна називати її лінією бойового зіткнення або протистояння, суть не змінюється. Війська по обидві сторони кордону перебувають в повній боєготовності.

Це означає, що для створення повноцінної буферної зони вздовж кордону з Україною російської армії, як мінімум, треба відсунути цю лінію фронту. Тобто провести масштабну наступальну операцію.

На якій ділянці?

Протяжність російських кордонів з північними областями України становить: у Брянській області понад 350 км, у Курській – приблизно 245 км, у Білгородській – близько 540 км. Щоправда, половина білгородської ділянки кордону — з Луганською та частково Харківською областю — під контролем Росії.

Тобто під контролем України залишаються 800-900 км держкордону.

У російської армії чимало військ на цій ділянці фронту. Дві її угруповання — "Захід" та "Північ" — ведуть бої в Харківській області, на Куп'янському напрямку та в районі Вовчанська-Липців. Але ситуація там відносно стабільна, а отже, сили сторін приблизно рівні і різких змін найближчим часом очікувати не доводиться.

Інтерес представляє Курське угруповання, яке майже вирішило завдання з витіснення ЗСУ з Суджанського району області і вважається відносно "вільним" — саме його частини зараз намагаються атакувати на Сумському напрямку.

За оцінкою українського військового експерта Костянтина Машовця, достовірні показники чисельності Курського угруповання російських військ — 75 тисяч солдатів. "По суті, на Сумському напрямку за чисельністю і за "штатом" діє загальновійськова армія противника, посилена зведеними тактичними групами ВДВ і морської піхоти", - пише він.

При цьому укомплектованість бойовою технікою для такого з'єднання військ, за його даними, досить невисока: танків - не більше 160 одиниць, можливо - до 200 одиниць, бойових броньованих машин - більше 480 (є показник і до 620-625 одиниць), ствольна артилерія міномети) - порядку 660, реактивна артилерія - до 160-180 одиниць.

Навіть якщо український експерт трохи недооцінює чисельність російського угруповання (хоча він вважає за максимумом), очевидно, що його явно недостатньо для проведення великих загальновійськових операцій на 800-кілометровій лінії фронту. Сто людей і менше однієї зброї на кілометр — в умовах російсько-української війни такими силами навіть оборонятися складно.

Слід враховувати і те, що угруповання військ ЗСУ після відступу з Курської області теж нікуди не поділося. Окремі її частини продовжують утримувати невеликі ділянки російської території на південь — південний захід від Суджі і в районі села Тьоткіне, а також намагаються атакувати територію сусідньої Білгородської області.

Логіка війни на виснаження

Однак на вузькій ділянці 75-тисячне угруповання цілком здатне створити серйозне вогнище напруженості і просунутися в глибину території, як це сталося рік тому в районі Вовчанська. Нині важко сказати, якими наслідками для Росії та України може обернутися формування ще однієї активної ділянки фронту.

У багатьох населених пунктах Сумської області зараз триває евакуація, обласний центр зазнає постійних обстрілів. Активізація бойових дій на сумежній українській території не зробила спокійнішим життя і жителів російського прикордоння — повідомлення про удари по російських об'єктах надходять регулярно.

Колишній польовий командир "ДНР" Ігор Гіркін, який багато критикує військове командування і зараз відбуває термін у російській в'язниці за звинуваченням в екстремізмі, вважає масоване введення російських резервів для створення буферної зони на територію України вигідним для ЗСУ: "противника не лякає втрата кількох десятків кілометрів".

"Фронт простягнеться до кордону з Білорусією ще на сотні кілометрів. І в результаті всі наші резерви, які можуть бути використані для розгрому української армії, будуть поглинені охороною цієї "буферної зони", якщо ще, звичайно, її вдасться взяти. Що буде дуже непросто з врахуванням того, що противник чинитиме запеклий опір", — пише він.

Але характер дій російської армії на Сумському напрямку укладається в логіку війни на виснаження, коли не настільки важливий результат окремих операцій, скільки саме продовження тиску на противника. Фронт розтягується, і воюючим сторонам потрібно все більше і більше ресурсів.

Створюється ситуація, коли аргументи про необхідність збільшення витрат на оборону стають все більш вагомими. І це стосується всіх сторін, які так чи інакше залучені до російсько-українського військового конфлікту.