Чому українське зерно стало проблемою для Європи і України. Пояснюємо причини і наслідки

"Ми не можемо тут покласти ані граму зерна", - розповідає, показуючи на те, що залишилося від великого зерносховища, директор філії "Нібулону" на Миколаївщині Олександр Мекеров.

Під час обстрілів російські війська знищили його підприємство майже повністю.

Вони обстрілювали і підприємство, і село, і землі.

"І ми на цій землі тепер не можемо працювати, бо це небезпечно. Я навіть не знаю, коли це все відновиться", - каже представник компанії, що є одним із лідерів українського аграрного ринку. І можна лише уявляти, що відбувається із менш потужними господарствами.

Другий рік війни може виявитися для українських сільгоспвиробників навіть важчим за перший. Тоді у багатьох ще залишалася "подушка безпеки" з мирних часів і рекордних врожаїв.

Тепер на кордоні із Польщею утворилися черги із фур з українською агропродукцією, імпорт і транзит якої заборонили з 16 квітня. Вже 18 квітня після урядових переговорів транзит домовилися відновити.

Як заявив після переговорів у Варшаві міністр аграрної політики Микола Сольський, на черзі переговори й про відновлення імпорту – вже за безпосередньої участі Брюсселя.

Поки перспективи суходільних маршрутів українського аграрного експорту залишаються неясними, у Чорному морі утворюються черги із суден з українським зерном через затримки із перевірками російських інспекторів.

Тож під час другої воєнної посівної виробники почали ставити питання: а чи варто сіяти взагалі, якщо неможливо буде продати?

Що з українським експортом у Східній Європі?

Рік тому, наприкінці весни 2022 року, Європейська комісія пішла на безпрецедентний крок: щоб підтримати Україну, скасувала торговельні обмеження та мита для товарів та продукції, що фактично відкрило ринок для українських виробників так, ніби Київ вже у ЄС.

Трохи раніше, щоб допомогти країні із експортом аграрної продукції, який зупинився через блокаду портів на Чорному морі, США та держави ЄС, передусім Польща, оголосили про відкриття "коридорів солідарності" - і щоб підтримати українських аграріїв, і щоб забезпечити світові ринки продовольством, ціни на які злетіли з початком війни.

Проте посеред весни 2023 український аграрний експорт став проблемою, яка поставила під питання співпрацю країни з одним з її найпотужніших союзників – Польщею.

В ніч проти великодньої неділі, 16 квітня, Польща заборонила імпорт й транзит з території України не лише зерна, але й практично усієї аграрної продукції – овочів, молочки, меду, олії, яєць та навіть вина. Як пояснили у митній службі, згідно із рішенням польського уряду, "зеленим коридором" дозволили пропускати лише банани, рис, оливки та квіти.

Про рішення уряду Польщі в суботу, 15 квітня, повідомив на з’їзді правлячої партії "Право і справедливість" її лідер Ярослав Качинський. При цьому він запевнив, що політика "радикальної підтримки" Києва залишиться незмінною, і що насправді це рішення потрібне для того, щоб Польща не поринула в кризу і мала ресурси й надалі підтримувати Україну.

Лідер ПіС зазначив, що це рішення з урахуванням "асиметрії між польським та українським сільським господарством" - різниці у якості землі, вартості робочої сили та того, що в Україні на землі працюють переважно великі міжнародні компанії.

Цим заявам польського політичного лідера, зробленими за пів року до того, як в країні мають відбутися вибори, передували протеcти фермерів.

Багато тижнів вони блокували пункти пропуску на кордоні, навіть погрожували зірвати візит до Польщі українського президента, у день приїзду якого до Варшави у відставку пішов міністр сільського господарства Генрик Ковальчик.

Польські фермери скаржилися на падіння цін, до якого, мовляв, призвів вал імпорту з України, який заполонив сховища, вагони і порти.

Крім того, польська прокуратура відкрила провадження щодо кількох партій українського зерна, що буцімто продавалося за заниженими цінами як збіжжя іншої категорії, або було неякісним.

Втім, у Польщі лунають й інші думки щодо кризи.

Як відзначили у польсько-українській господарчій палаті, рішення про заборону агарного імпорту створило проблеми і для польського бізнесу, що залежить від цих поставок. Наприклад, підприємці стурбовані забороною імпорту сої з України, враховуючи дефіцит цієї сировини для комбікормів на польському ринку, який компенсується імпортом з України та подальшою переробкою.

Оглядачі зазначають, що до проблем накопичення зерна додалася і недостатня розвиненість логістичної інфраструктури – зерносховищ, портів, які б дозволили швидко переправляти його покупцям у Західній Європі – наприклад, в Іспанії чи Нідерландах.

А те, що "коридори солідарності" існують вже майже рік, а протести фермерів почалися лише 2023-го пов’язують не лише із українським зерном, але й з ціновими змінами на світовому ринку загалом, бажанням фермерів отримати більшу компенсацію від ЄС, а також особливостями політичної ситуації в кожній країні.

На відміну від Польщі, інші країни, які заявили, що обмежують або хочуть обмежити ввезення української агропродукції, не стали відмовлятися від транзиту. Так сталося з Угорщиною, яка одразу підтвердила збереження транзиту для аграрки. А також із Словаччиною, у якій наприкінці вересня цього року також мають відбутися вибори.

Тож станом на зараз, як пояснив міністр Сольський, імпорт продукції до цих країн заборонений, тоді як транзит – відкритий (у Польщі, згідно з домовленостями, він поновиться в ніч проти 21 квітня).

Голоси про доцільність заборонити аграрний імпорт з України лунали також і з Болгарії та Румунії – як від фермерів, так і з уряду.

19 квітня рішення про заборону імпорту ухвалила Болгарія, залишивши дозвіл на транзит. Голова тимчасового уряду країни Галаб Донєв висловив сподівання, що Брюссель зрозуміє позиції Болгарії, Польщі, Угорщини та Словаччини.

Фактор Брюсселя

Наприкінці березня у Єврокомісії погодили пакет допомоги на 56 млн євро для підтримки фермерів у країнах-членах, що межують з Україною.

Водночас там нагадали, що торгова політика належить до виключної компетенції ЄС і односторонні дії держав є неприйнятними.

За повідомленнями польських ЗМІ, які посилаються на джерела у комісії, там хочуть додатково виділити 100 млн євро на дотації сільгоспвиробникам у Східній Європі, які постраждали від напливу українського зерна.

Від Єврокомісії очікують і допомоги з логістикою, аби транзит з України в рамках "коридорів солідарності" досягав місця призначення, тобто кінцевих споживачів в самій Європі або ж в Африці, а не затримувався в сусідніх з Україною країнах.

19 квітня Єврокомісія має провести переговори із профільними міністрами із 5 країн зі спільним кордоном з Україною. Міністр агарної політики Сольський каже, що Київ уважно стежить за переговорами, - "робота проводиться, про результати можете почути вже до кінця тижня". А на запитання, чи причетна до такого розвитку подій політика, відповідає запитанням: "А ви як думаєте");